Відкриття Алеї Слави у Покровці
Алея Слави в Покровці: де живе пам’ять і говорить серце
Сьогодні в селі Покровка відбулася подія, що торкнулася кожного серця, кожної душі. Подія, що об’єднала покоління в єдиному почутті – безмежній шані до тих, хто віддав своє життя, свою молодість, свій спокій заради нашого з вами мирного неба. Відкриття Алеї Слави – не просто захід, це священна мить, у якій злилися біль втрати, гордість за героїв і незламна надія на світле майбутнє.
Урочистість зібрала біля себе найцінніше – людей. Тих, хто пам’ятає, шанує, хто живе з глибокою раною в серці, але не дозволяє їй стерти імена героїв. Представники місцевої влади, родичі полеглих, друзі, небайдужі жителі громади — усі стали свідками створення живого символу нашої вдячності.
Ведучими заходу стали Іванна Гречко, Інна Кравчук та Наталія Дем’яненко. Їхні слова лунали з особливою теплотою й повагою, створюючи атмосферу глибокої шани та спільної молитви душ.
Із глибокими, щирими словами виступили Ірина Жмурко, заступник голови селищної ради, та Валентина Касьянова, депутат селищної ради. Їхні промови були сповнені любові до кожного героя, поваги до кожної родини, чия втрата стала нашою спільною втратою.
Особливого трепету надала участь місцевих школярів. У символічному вшануванні вони підпалювали лампадки біля імен кожного полеглого героя. Маленьке полум’я в їхніх руках – мов світло пам’яті, що горить у кожному серці громади. Це був момент, коли навіть тиша промовляла голосніше за будь-які слова.
Отець Микола Молофій, священнослужитель храму святих Первоверховних апостолів Петра і Павла, виголосив щиру молитву за наших захисників. Його слова здійнялися в небо разом із нашими думками, трепетними спогадами і глибокою вдячністю.
А потім настала тиша. Та, в якій відлунює вічна пам’ять. Усі присутні схилили голови в хвилині мовчання. Було покладено квіти – яскраві, живі символи нашої скорботи й любові.
Алея Слави – це не лише пам’ять. Це нагадування, що кожне ім’я, викарбуване тут, — це цілий всесвіт любові, мужності, сили духу. Це чиясь дитина, чоловік, батько, брат… Це серце, яке билося заради нас. І тепер вони назавжди залишаються поруч – у тиші граніту, в шелесті листя, у кожному нашому кроці.
Нехай ця алея стане місцем, де ми не лише схиляємо голови, а й відчуваємо незламну єдність нашої громади. Місцем, де навіть найменше серце навчиться великій любові до своєї Батьківщини.
Світла пам’ять нашим Героям. Вічна шана. І незгасна вдячність — у кожному серці Покровки.
