ПЕНІТЕНЦІАРНА ПРОБАЦІЯ – МОЖЛИВІСТЬ ПОВЕРНУТИСЯ В СУСПІЛЬСТВО
Метою пробації в Україні є забезпечення безпека суспільства шляхом виправлення засуджених. Для її досягнення працівниками пробації на етапі підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк до звільнення здійснюється моніторинг проблемних питань, які можуть виникнути у засудженого після його звільнення. Залежно від потреби засудженого, з’ясувавши його наміри, до органу пробації за обраним засудженим місцем проживання надсилаються відповідні повідомлення-запити. Отримавши їх, персонал органу пробації вживає заходів щодо їхнього відпрацювання в безпосередній взаємодії з органами місцевого самоврядування, суб’єктами соціального патронажу та сприяє засудженим, які готуються до звільнення, у:
- визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення;
- працевлаштуванні працездатних осіб працездатного віку;
- влаштуванні до спеціалізованої установи для звільнених осіб, іншої установи (закладу) соціальної підтримки (догляду), закладу для бездомних осіб), закладів соціального обслуговування;
- наданні соціальних послуг; госпіталізації до закладів охорони здоров’я;
- вирішенні інших проблемних питань.
Для засуджених адаптація до життя на волі в сучасних умовах може бути досить складною. З’являються такі труднощі, як: побутова невлаштованість, відсутність житла, значні складнощі у працевлаштуванні та інші проблеми у відновленні свого соціального статусу та поверненні до нормальних умов життя. Відсутність допомоги в подоланні цих труднощів нерідко призводить до того, що особи, звільнившись з установ виконання покарань, знову стають на кримінальний шлях, через що підвищується рівень рецидиву злочинів.
Пенітенціарна пробація покликана максимально зменшити перелік вищеперерахованих проблемних питань та допомогти засудженим повернутися до суспільства після їхньої примусової ізоляції.
У 2021 році в процесі підготовки до звільнення з установ виконання покарань до Вознесенського районного сектору пробації надійшло 9 запитів стосовно 5 засуджених. Три запита стосувалися наявності житлового приміщення та можливості проживання в ньому осіб після їх звільнення. Чотири – щодо можливості працевлаштування та два – щодо сприяння організації соцпатронажу. Усі питання мали позитивне вирішення, про що були повідомлені засуджені.
Розуміння важливості соціальної адаптації засуджених після їх звільнення з установ відбування покарань є першим кроком до їх інтеграції в суспільство і пенітенціарна пробація відіграє в цьому питанні важливу роль.
