Людяність у часи жорстокості: серед українців - понад дві тисячі «Праведників народів світу»
У часи Голокосту - катастрофи європейського єврейства - представники інших національностей ставилися до євреїв по-різному - від байдужості до ворожості. Більшість беземоційно спостерігала за тим, як сусідів та знайомих заарештовували й вбивали. Були й такі, що допомагали нацистам в «остаточному вирішенні єврейського питання», інші наживалися за рахунок пограбованого майна. За часи нацизму було знищено близько 6 млн євреїв. Понад 1,5 млн із них – жителі України.
Але поряд із найбільшим злом траплялися вияви найвищого добра та моралі: люди різних національностей попри ризики для власного життя рятували євреїв від загибелі.
У Східній Європі ризик був найвищим. За переховування євреїв нацисти карали винищенням цілої сім’ї рятівника. Про це сповіщали численні листівки на вулицях, офіцери СС регулярно навідувалися з перевірками. У Західній Європі у разі викриття загрожувало заслання до концтаборів. Таким чином обидві сторони жили у постійному відчутті страху: їх могли видати сусіди або ж "винюхати" есесівські вівчарки. Для багатьох це означало потребу змінити свій звичний спосіб життя: менше з’являтися на людях, не запрошувати до себе в гості, менше говорити з сусідами та привертати до себе увагу.
Як символ вдячності, держава Ізраіль ініціювала почесне звання для таких людей – «Праведник народів світу». Цього звання удостоєні понад 27 тис. людей із різних країн, які рятували життя євреям. Серед них більше ніж 2,6 тис. – українці або уродженці України. Серед праведників - християни всіх конфесій і мусульмани, набожні й атеїсти, чоловіки і жінки, люди різного віку і усіх професій, освічені та неписьменні селяни, заможні та бідні.
Сьогодні, 14 травня, у День пам’яті українців, що рятували євреїв під час Другої світової війни, висловлюємо слова співчуття рідним і близьким усіх невинно загиблих, схиляємо голови перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятував в’язнів нацистських концтаборів, та дякуємо захисникам, які обороняють людські життя.
Процес пошуків «праведників» триває і досі, хоча з плином часу нагороди дедалі частіше отримують не самі рятівники, а їхні діти та онуки.
