Тоді нас міг врятувати хліб, тепер нас врятує пам'ять
«…А я пам’ятаю, як ішли в ліс трави збирали і мати з того маторжаники ліпила й ділила між мною і братіком опухлим…»
«…Люди ставали агресивними, готовими на вбивство лиш для того, щоб хоч якось затриматись на цьому нестерпному, на той час, світі…»
«…Я й зараз, коли їм, то "кришечку" ту бережу. І залишаю шматочок хліба, бо це наче моєму братику чи матері треба лишити той шматочок. Я не забула з тих пір, у мене в душі воно й зараз, наче вчора було…»
Із спогадів очевидців
Голодомор 1932-1933 років – одна з найтрагічніших подій за всю історію українського народу. Пам'ять жертв Голодомору вшановують щороку в четверту суботу листопада. Саме тому, цьогоріч, 23 листопада по всій країні приспущені національні прапори, а розважальні заходи обмежені – оголошено день жалоби у пам'ять про українців загиблих під час Голодомору 1932-33 років.
Веселинівська громада також долучилась до жалобних заходів в пам'ять про тих хто помер страшною голодною смертю. Надвечір 23 листопада в центрі смт Веселинове, біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років пройшов мітинг-реквієм. Участь в заході прийняли керівництво та трудовий колектив Веселинівської об’єднаної територіальної громади, представники районної державної адміністрації та усі ті в чиєму серці щемить біль за замордованим українським народом.
Під час заходу, після загальнонаціональної хвилини мовчання присутні долучилися до всеукраїнської акції «Запали свічку», запаливши свічку та разом з квітами поклавши її до підніжжя пам’ятника, а отець Микола відслужив панахиду за померлими в роки голодомору та разом з учасниками заходу помолився за убієнних голодом.
Голодомор — не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління. Геноцид – це трагедія, що торкнулася кожної третьої родини в Україні, це трагедія, яку ми зобов’язані пам’ятати, адже поки ми це робитимемо, є надія, що такого більше не повторяться.
