Соціально-виховна робота із засудженими в органах пробації
Пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуюється рішенням суду та відповідно до закону і засуджених.
Соціально-виховна робота - це цілеспрямована діяльність персоналу органу пробації для досягнення мети виправлення засуджених.
Система наглядових заходів застосовувалася в Україні завжди та органи пробації в цьому мають значний досвід. А от система соціально-виховних заходів була введена нещодавно. На практиці вона почала застосовуватися з 2018 року, з часу функціонування уповноважених органів з питань пробації.
Основною складовою її є індивідуальне планування роботи з кожною особу, яка перебуває на обліку. Для цього працівниками пробації на кожну особу, яка перебуває на обліку складається індивідуальний план, в якому визначаються заходи, які потрібно вжити для подолання факторів, що можуть впливати на її протиправну поведінку. Такі фактори мають вичерпний перелік. До них відносяться: житло, освіта, робота, матеріальне становище, контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, вживання алкоголю, вживання наркотичних засобів, стосунки у суспільстві, стосунки з рідними та близькими, ставлення до правопорушення, готовність до змін.
Для визначення факторів, що мають першочергову направленість на вчинення засудженим повторного правопорушення, орган пробації використовує форму оцінки ризиків, розроблену з урахуванням міжнародного досвіду використання системи оцінки правопорушників OASys (Offender Assessment System - Великобританія), що базується на багаторічних дослідженнях та затверджену відповідним наказом Міністерства юстиції України.
За допомогою оцінки ризиків стає можливим визначити, в яких аспектах життя є проблеми, що збільшують ризик вчинення наступного правопорушення, та на що необхідно вплинути для зменшення таких ризиків.
Після проведення оцінки ризиків працівник пробації обговорює із засудженим заходи в яких він буде брати участь з метою подолання виявлених проблем. Ефективність таких заходів напряму залежить від особистої мотивації особи до подальших позитивних змін. У разі низького рівня мотивації або її відсутності з особою проводяться заходи мотиваційного спрямування.
При необхідності, до соціально-виховної роботи залучаються працівники інших органів влади, релігійних та благодійних організацій. Відбувається це шляхом надання засудженим консультативної, психологічної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, їхньої участі у виховних заходах. Інтенсивність таких заходів буде залежати від динаміки змін, які відбуваються в житті особи. Якщо спостерігається зменшення впливу негативних факторів на її протиправну поведінку, орган пробації зводить до мінімуму застосування таких заходів та може, взагалі, обмежитися лише наглядом за виконанням покладених на засудженого обов’язків, та проведенням з ним періодичних бесід.
Таким чином, соціально-виховна робота із засудженими має індивідуальний характер і перебуває в постійній динамці. Це дозволяє ефективніше досягти поставленої перед органом пробації мети в питанні виправлення засуджених.
