Рідним матроса ГОДУНКА Олександра Миколайовича передані державні нагороди
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України матроса ГОДУНКА Олександра Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Також за наказом Міністра оборони України Олександр Миколайович нагороджений медаллю «Хрест Доблесті».
Важко підібрати слова, які б могли розвіяти біль та смуток батьків від важкої втрати рідного сина, який ще зовсім молодий пішов добровольцем боронити рідну землю від російського агресора.
Годунко Олександр Миколайович народився 11 серпня 1991 р. у селі Зелене. Навчався у Зеленівській школі. Як згадують учителі та друзі, Олександр був доброю дитиною, старанним чесним, виваженим, учнем. Брав активну участь у громадському житті школи. Був дуже хорошим та щирим товаришем, готовим завжди прийти на допомогу.
Батьки з дитинства навчили Олександра бути вихованим, відповідальним, працьовитим. Він не боявся ніякої роботи, за що його поважали і любили односельці. Працював він у ФГ «Стоянов» та ТОВ «Кустос», звідти і пішов добровольцем захищати Батьківщину від російського окупанта.
З 2022 року матрос Годунко Олександр Миколайович служив чесно та професійно у в/ч А4548 старшим телефоністом – лінійним наглядачем лінійно-кабельного відділення зв’язку взводу батальйону морської піхоти. Як розповідає мама Василина Василівна, одного раду за вірну службу, відповідальність при виконанні службових обов’язків командир подарував Олександру свого наручного годинника. І цей командирський подарунок зараз як реліквію, як пам’ять про сина бережуть згорьовані батьки. А військові побратими сина постійно дзвонять до них, щоб підтримати та розрадити.
Під час виконання бойового завдання 15 січня 2025 року боєць Годунко Олександр Миколайович загинув як Герой в районі населеного пункту Янтарне Донецької області. Похований захисник у рідному селі Зелене.
Прикро, що війна забирає найкращих, і з кожною втратою ми все болючіше усвідомлюємо, якою дорогою ціною виборюється незалежність і воля. Але герої не вмирають, вони живуть в наших серцях.
Вічна і світла пам’ять Олександру Миколайовичу!
Слава Україні! Героям слава!
