55 років Золотій Пекторалі: веселинівці вшанували пам'ять Бориса Мозолевського
«Зобовʼязуюсь знайти щось велике і блискуче» – так і сталося 55 років тому – 21 червня 1971 року, о 14:30, коли Борис Мозолевський відзнайшов у Товстій могилі пектораль із IV ст. до н. е.
Це стало не просто великою знахідкою, а найбільшою археологічною сенсацією ХХ століття. Прикраса вагою понад кілограм золота 958 проби і діаметром 30 см вражає досконалістю форм і гармонійністю композиції, виваженістю та чіткістю ритму й пропорцій. Це найвищий рівень греко-скіфського ювелірного мистецтва.
Тож, напередодні річниці, 19 червня 2026 року веселинівці зібралися вшанувати пам'ять видатного земляка.
Актову залу Будинку дитячої творчості прикрасили тематичні виставки та творчі роботи вихованців БДТ та учнів Веселинівської громади.
Працівники КЗ «Публічна бібліотека» презентували виставку-панораму «Пектораль – знахідка століття». Бібліотекар читальної зали Людмила Гордович розповіла про роботу бібліотеки зі збирання, збереження та популяризації матеріалів про Бориса Миколайовича.
Центр культури та дозвілля підготував цікаву та змістовну програму заходу. Вихованці гуртка «Історичне краєзнавство» декламували вірші Бориса Мозолевського. Учні музичної школи подарували присутнім пісні на слова Бориса Мозолевського та музику Віктора Бабінця. Музикант особисто виконав свою пісню на вірш Бориса Миколайовича «Степ».
Коли директор історичного музею Юрій Бурим під час ознайомлення присутніх з історією знайдення Золотої Пекторалі ввімнув відео, на якому Борис Мозолевський читав свій вірш «Я – скіфський цар, похований у Геррах», присутні вкотре доторкнулися до глибини та величі нашого поета.
Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на вогні,
Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах.
І стугонять століття по мені.
Колись цю річку звали Бористеном,
А Скіфією — всі оці краї.
Як пахли по степах тоді нестерпно
Кочівками осінні кураї!..
Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
Авари, печеніги, кипчаки.
Чиї тепер там кроки землю будять?
Яка зійшла над обрієм доба?
Я міцно сплю, тримаючи на грудях
Тяжінь високовольтного стовпа.
Над ним гудуть громи в сталевих струнах,
Під ними крає землю чересло.
Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
Чоло ж моє колоссям проросло.
І хай сівач з блакитними очима
Ще тричі вищих обширів сягне —
Це наша з вами спільна Батьківщина,
Бо як ви з неї вирвете мене?
Бо хто вам майбуття з минулим зв’яже
І хто навчить любити ці кряжі,
Коли і він зі мною поруч ляже,
Три кроки не дійшовши до межі?
А гуси знов ґелґочуть на озерах,
І пахнуть медом плавні навесні!..
Я скіфський цар, похований у Геррах,—
Мій спис, і меч, і кінь мій при мені.
Секретар селищної ради Олена Добровольська(племінниця археолога) зауважила, що Пектораль – це знахідка нашої древньої землі, що допомагає зрозуміти світогляд наших пращурів. Сьогодні нам найбільше хочеться щоб зміст, зображений на Пекторалі був пророчим: після жахливих випробувань (на нижньому ярусі) настане перемога життя і процвітання. І у нас для цього все є:
Пектораль – наша древня й нова Конституція.
Все в ній є – вівці, коні, й бики,
Чебреці, і жита, і любистки,
Степ і плуг, і мечі, і списи,
І солоні лимани, і риби,
І руно золоте.
Дякуємо Борису Мозолевському за цей неоціненний скарб, який відкрив світові велич нашої землі. Шануємо завзятого дослідника, що отримав заслужене безсмертя в національній пам’яті.
